Фізпідготовка

По суті, багато ходять у гори без особливої ​​на те підготовки. При цьому такі люди можуть абсолютно чудово переносити відносні навантаження навіть при тому, що в повсякденному житті можуть вести пасивний спосіб життя. І це скоріше норма, ніж виняток. Але все ж, мені хотілося б трохи розповісти, як шляхом абсолютно нескладних маніпуляцій з організмом можна полегшити собі життя у черговій гірській подорожі.

Скажу, що перший мій похід відбувся в гори на травневі свята в 2013 році, хоча це і походом то складно назвати, так як я просто відпочивав у Ворохті. Насправді всьому виною було рішення на один день збігати з родиною на Пожижевську до метеостанції, а потім на Говерлу. А з урахуванням того, що я тоді навіть не уявляв, що це таке і з чим його їдять — ставився до цього дійства як до чогось буденного. І, друзі, саме з того моменту я закохався в гори, без яких зараз просто не уявляю своє життя. Але зараз не про це, а ось про що.

Справа в тому, що на момент мого сходження я займався спортом (одним з видів єдиноборства) і моя фізична підготовка була цілком гідною для того, щоб мій організм переносив всілякого роду фізичні навантаження. Так ось, саме завдяки цьому на саму Говерлу і назад до бази Заросляк я збігав один за 1 годину 20 хв. Зізнаюся, людина, яка продавала мені чай на парковці по поверненню до машини просто не повірила, сказавши, що нормальний час для штурму гори і назад хороших 3-4 години. Так, наверху я тоді не затримувався, бо нічого не було видно і дув з ніг збиваючий вітер. Звичайно ж я був з легким рюкзаком, але вирішальним, все таки, у забігу була підготовка.

Так от. Основна складність походу в тому, що Ви берете на себе обов’язок виходячи зі своїх планів пройти певну відстань протягом похідного дня. І саме завдяки рівню витривалості одна людина проходить за день 10-12 км, а інша (тим же маршрутом) — 15-20 км. Тому, в цілому, саме завдяки ній (за умови рівності всіх інших чинників) підготовлена ​​людина встигає побачити більше і при цьому на нічному привалі відчуває себе бодрячком, а інший же проходь половину від запланованого і валиться з ніг, відчуваючи при цьому божевільні болі в ногах і критичний загальний занепад сил. Звісно кожному за можливостями і в багатьох випадках зовсім не обов’язково кудись поспішати, але це вже справа інтересу. Я, наприклад, у Карпати ходжу трохи менше двох років і багато чого ще не бачив — тому я прагну проходити більше (тим більше, що від повільного пересування я втомлююся швидше і мені стає нудно від довго не змінюваних пейзажів).

Від чого ж залежить витривалість? Відповідь банально проста — від швидкості насичення крові киснем, нестача якого є основною причиною нерівного і прискореного дихання. З цієї ж причини посилюється серцебиття для компенсації в організмі нестачі «повітря» (прискорення руху кровотоку). Відповідно, чим частіше організм підлягає подібним навантаженням, тим краще він переносить цю «стресову» ситуацію (завдяки вбудованому механізму адаптації і звикання).

Найпростішим же способом для підтримки системи кровообігу в тонусі є біг або їзда на велосипеді. Прогулянки теж цілком хороші, але їх кількість і прохідна дистанція повинні бути істотними, щоб отримати відчутний результат на виході. Скажу, що 4-5 км два-три рази на тиждень цілком спростять Ваше життя в походах. Це було перше.

Ну і друге, що вимагає підготовка — це регулярність навантажень на ноги при підйомах і спусках. Пробіжка під гору і вниз, а також сходинки — саме те, що потрібно для тренування. Величезним плюсом також будуть регулярні тренування на присідання.

Можна, звичайно, ще тренувати рівновагу, здатність переносити різкі навантаження протягом короткого часу, способи відновлення дихання і багато чого іншого, але як показує практика — витривалість і навантаження на ноги вирішують основні проблеми з втомою і подоланням дистанції в поході.

Не лінуйтеся — і похід для Вас стане ще більшим задоволенням!